Геморой: стадії, кров при дефекації і коли вистачає консервативного підходу
Геморой — одна з тих проблем, про які довго мовчать. Людина відкладає візит до лікаря, бо тема здається незручною, а симптоми то зникають, то повертаються. За цей час хвороба або переходить у стадію, де домашніх заходів уже замало, або під її маскою лишається непоміченим інше захворювання.
Як розвивається геморой
У нижньому відділі прямої кишки є гемороїдальні вузли — сплетення судин, які в нормі допомагають утримувати вміст кишківника. Проблеми починаються тоді, коли відтік крові з них порушується: вузли переповнюються, а сполучна тканина, що їх утримує, поступово розтягується.
Найчастіше до цього призводить поєднання буденних речей — тривале сидіння, натужування при закрепах, брак руху, підняття ваги, вагітність і пологи. Поодинці вони не є вироком, але разом роками діють в одному напрямку.
Чим стадії відрізняються між собою
Стадії внутрішнього геморою описують не силу болю, а поведінку вузлів. На першій вони збільшені, але залишаються всередині, і єдиним проявом часто буває кров. На другій вузли випадають під час дефекації та самі повертаються назад.
На третій стадії вузол уже доводиться вправляти рукою, на четвертій він не вправляється зовсім. Біль тут не мірило: перша стадія буває дуже болючою через супутню тріщину, а четверта — майже безболісною.
Чому кров не завжди означає геморой
Кров на туалетному папері або поверх калу — найчастіший привід запідозрити геморой, і нерідко підозра справджується. Але кров сама по собі є симптомом, а не діагнозом: вона лише вказує, що десь у нижніх відділах кишківника є джерело кровотечі.
Насторожувати мають темна кров чи згустки, кров, змішана з калом, слиз, зміна форми випорожнень, втрата ваги, тривала втома. Такі ознаки потребують обстеження навіть тоді, коли вузли справді є: одне не виключає іншого.
Які стани маскуються під геморой
Найчастіше під геморой маскується анальна тріщина — вона дає різкий біль під час і після дефекації та яскраву кров. Схожу картину дають поліпи, свищі, запалення навколо прямої кишки, а також хронічні запальні хвороби кишківника.
Окремо варто згадати пухлини прямої та товстої кишки. Тривалий час вони можуть проявлятися лише незначною домішкою крові — тобто саме тим симптомом, який людина роками списує на геморой і лікує вдома самотужки.
Коли достатньо консервативного підходу
На ранніх стадіях, коли вузли не випадають або вправляються самі, основну роботу робить не процедура, а зміна режиму. Ідеться про роботу із закрепами, клітковину й воду, регулярний рух, відмову від натужування й довгого сидіння в туалеті.
Місцеве лікування, яке підбирає лікар, знімає загострення, але не скасовує цих змін. Якщо ж вузли випадають постійно, кровотечі повторюються або біль не минає, консервативний шлях вичерпується — тоді обговорюють малоінвазивні методики чи операцію.
Що відбувається на прийомі
Прийом починається з розмови: коли з'явилися симптоми, як часто буває кров, чи є закрепи. Далі — огляд і пальцеве дослідження, за потреби аноскопія, а за тривожних ознак лікар направляє на колоноскопію.
Це звичайна медична задача, і причин соромитися тут немає. Наприклад, у медичному центрі Vita Medical на первинній консультації проктолог у Києві оцінює стан вузлів, шукає інші можливі причини кровотечі й пояснює, які обстеження потрібні далі.
Коли не варто відкладати візит
Звертатися до лікаря слід, якщо кров з'явилася вперше, якщо кровотеча повторюється чи стала рясною, якщо біль не дає сидіти й ходити, якщо вузол став щільним і різко болючим. Не варто чекати й тоді, коли симптоми тривають довше кількох тижнів попри домашні заходи.
Окремий привід — вік після сорока п'яти років і випадки раку кишківника в родині. У такій ситуації навіть типова на вигляд картина геморою потребує підтвердження, що іншої причини кровотечі немає.
Геморой добре піддається контролю, коли його вчасно відрізняють від інших станів і не залишають на самоплив. Найризикованіше рішення — роками пояснювати кров звичною причиною, жодного разу не перевіривши це припущення.
